Одним із дієвих способів, які допомагають адаптуватися та діяти в нових умовах, є наслідування поведінки людей, які вже мають схожий досвід, поступове вдосконалення власної моделі поводження і виокремлення того, що найкраще допомагає саме вам.
Українські журналісти працюють в контекстах, за яких в будь-який день робота в умовах бойових дій може стати реальністю. Як при цьому працювати якісно і надавати підтримку собі та іншим, воєнкори та засновники програми ментального здоров’я «12 місяців стійкості» обговорили під час зустрічі «Як журналісту керувати тривогою в умовах бойових дій: практична площина» від Фундації Суспільність у партнерстві з Суспільним мовленням.
До обговорення долучилися воєнкори: Євгенія Подобна, головна редакторка редакції документальних програм Суспільного, Роман Бочкала, який висвітлює військові та громадянські конфлікти по всьому світу, Олександр Махов, переселенець із Луганська й учасник бойових дій на Сході України, Євгенія Китаїва, яка висвітлювала події, зокрема, в Нагірному Карабаху, а також Анастасія Ніжнік, авторка програм психічного здоров’я для журналістів Фундації Суспільність, психотерапевтка, яка працювала з пораненими військовими у шпиталі.
Модератором виступив Андрій Сидоренко, керівник програм психічного здоров’я для журналістів Фундації Суспільність.
Головне для журналістів за сьогоднішніх реалій – прийняти рішення, що ви будете робити, якщо постане питання про роботу в умовах окупації/ескалації. Якщо ж обираєте їхати на фронт чи залишатися в оточеному російськими військами місці, важливо розуміти, в яких умовах доведеться працювати, та чому для вас це важливо:
Воєнкорам потрібно продумувати план дій наперед, бути сконцентрованими, розуміти можливі ризики та мати шляхи відходу, зокрема контакти людей, які можуть допомогти за конкретних обставин, – відзначила Євгенія Китаїва.
Перша «група підтримки» журналістів – це оператор, з яким працюєте в парі (для телевізійників), і зв’язкові в тилу, «на материку».
Серед важливих контактів – номери військових, представників тероборони, лікарів, волонтерів, водіїв, а також – колег, з якими цінно формувати зв’язок у форматі «рівний рівному».
Серед журналістів, які працюють на Сході України, я не пам’ятаю жодного кейсу вияву конкуренції. Коли ми говоримо про воєнкорів, йдеться швидше про братерство чи сестринство, дружні відносини та взаємодопомогу, – зауважив Роман Бочкала.
Це один із чинників, які допомагають військовим журналістам підтримувати стійкий психологічний стан.
Серед практик, які воєнкорам допомагають стишувати тривожність, журналісти також виокремили:
- критичне оцінювання ризиків;
- впровадження фізичної активності;
- робота над рутинними справами;
- відокремлення періодів, під час яких ви працюєте та відновлюєтеся.
До певного періоду я працював доволі виснажливо для себе: з 2014 року постійно їздив на передову як журналіст, потім – як військовий. Але в якийсь момент зрозумів, що такий ритм негативно впливає на мене та, зокрема, на мою працездатність. Тому визначив для себе «мої» дні або години, коли даю собі можливість відпочити: прийняти душ, поговорити з близькою людиною чи поїсти. Це мені допомагає, – зазначив Олександр Махов.
Окрім цього, у критичних ситуаціях помічним є використання принципу «дихай – дивись – ворушись», додала Анастасія Ніжнік. Тобто якнайперше важливо зосередитися на диханні та врівноважити його, після – знайти предмети за сімома кольорами веселки навколо себе або ж просто сфокусуватися на деталях, які оточують, та бодай розім’яти пальці, м’язи обличчя чи поприсідати.
Всім журналістам не варто забувати, що з нами воюють і через інформацію. Інформаційно-психологічні операції – дуже впливова зброя, і ми – одна з важливих мішеней нашого ворога. Тому важливо розуміти, що на журналістах – велика відповідальність. Ми не повинні піддаватися на провокації чи поширювати паніку. Пам’ятаючи про це, ми можемо не лише себе регулювати, а й допомагати суспільству пережити цей складний період, – підсумувала Євгенія Подобна.
Як організувати роботу редакції в умовах бойових дій, як журналістам забезпечити особисту фізичну та психологічну безпеку під час роботи, та ще більше практичних порад – у записі зустрічі:
