Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики, про використання Росією інформаційних атак і способи захисту від них.
Текст подається від першої особи.
У зв’язку зі зростанням загрози з боку збройних сил Російської Федерації, вважаю за потрібне поділитися своїми думками щодо використання супротивником інформаційних атак і способів захисту від них.
Одразу скажу, цей пост – не заклик терміново збирати «екстрену валізку». До речі, інструкцію щодо правил поведінки в умовах надзвичайної ситуації воєнного характеру можна почитати на сайті Держслужби з надзвичайних ситуацій. Це, скоріше, нагадування, якими способами може впливати на нашу свідомість, дух, рішучість потенційний противник. І рекомендації щодо того, як цим спробам протистояти.
По-перше, не можна панікувати. Від слова взагалі. Бо саме паніка іноді шкодить більше, ніж реальні бойові дії. Саме тому масовий інформаційний вплив є одною з ознак надзвичайної ситуації воєнного характеру. Кремлівці вже багато років тренуються на своїх ботофермах, що масово виробляють фейки та дезінформацію. Їхнє перше завдання – залякати нас, щоб ми панікували. Саме тому кожному треба максимально задіяти власний критичний аналіз будь-якої інформації, що потрапляє до вас від соцмереж, телебачення, незнайомих та навіть близьких людей.
Під час надзвичайної ситуації воєнного характеру слід довіряти лише повідомленням центральних органів влади, які контролюють ситуацію в країні. Дійсно знають, що відбувається в тому чи іншому населеному пункті чи на якійсь території. Не слід довіряти і тим більше розповсюджувати чутки, що у сусідньому місті, наприклад, бачили солдатів чи військову техніку. По-перше, ця інформація може бути фейком, по-друге, це можуть бути наші солдати і наша техніка і, розповідаючи про їхнє місце дислокації та кількість, ви допоможете ворогу. Органи центральної та місцевої влади повідомлятимуть про ситуацію всіма можливими способами: на телеканалах, радіостанціях, в інтернеті тощо. Але слід розуміти, що слухати треба саме повідомлення, а не те, як його подають на тому чи іншому каналі комунікації. Бо маніпулювання, використання фраз, вирваних з контексту навіть офіційних заяв, теж є зброєю противника.
Називаючи нас – українців – «фашистами», інформаційні солдати Кремля використовують тактику нацистів – чим жахливіше брехня, тим більше в неї вірять. Звідти узялися і розіп’яті хлопчики, і нацистський прапор, начебто встановлений на українських позиціях, і зменшувально-пестлива назва російських агресорів – «зелені чоловічки». Звідти ж й фейки про те, що Україна готується першою до наступу, що не є правдою. А Росія виставляє це для окупованих територій саме так. Не слід довіряти жодному ЗМІ, в якому є кремлівський слід. Чи то російське доменне ім’я, чи власник або засновник, чи ЗМІ неодноразово розповсюджувало фейки. Це стосується і псевдо-українських телеграм-каналів, які фінансуються ФСБ та навіть прихованої пропаганди в Фейсбуці чи СМС-розсилці.
Пам’ятайте, лише критичне мислення дозволить всім нам адекватно оцінювати ситуацію навкруги нас. Тому найретельнішим чином перевіряйте всю інформацію, яку бачите чи чуєте під час надзвичайної ситуації воєнного характеру.
Фото: фейсбук-сторінка Олександра Ткаченка