Маємо ще більше дбати про ментальне здоров’я журналістів, вважає команда Фундації та наші партнери Dart Center for Journalism & Trauma.
І наразі перед журналістами стоїть надскладна задача – попри всі виклики і умови роботи, залишатись стійкими, дбати про почуття героїв і глядачів/читачів.
Парадокс роботи журналіста полягає в тому, що воно водночас є джерелом вмотивованості, а з іншої – несе високі ризики проблем психічного здоров’я.
Фундація Суспільність робить все можливе, щоб журналісти і редакції мали надійне джерело зовнішньої підтримки та доступ до якісного психологічного супроводу в рамках програми Mental Support for Media, яка передбачає діагностику, індивідуальні консультації, навчання та відновлювальні заходи.
Нашими надійними колегами в цьому є Dart Center for Journalism & Trauma і сьогодні кілька важливих висновків від Ґевіна Різа, старшого радника з навчання та інновацій Dart Center for Journalism & Trauma.
Про емоції та почуття журналістів
Коли ми говоримо з людьми, то їхній досвід так чи інакше проходить крізь нас через місток емпатії. І щоб бути ефективними інтерв’юерами, журналісту доводиться будувати цей зв’язок з людьми. Це означає, шо журналіст ймовірно відчуває певні аспекти дистресу інших людей, які можуть впливати на його психологічний стан. А повсякденний надмірний стрес є травматичним стресом.
Якщо рівень стресу постійно високий і в нас не вистачає ресурсів, аби справитися з цим, то наступає виснаження та вигорання.
Ми маємо поступово звикати до стресу. Це є свого роду м’язом, який ми маємо тренувати. Так само і з емпатією – поступово брати інтерв’ю на чутливі теми, а не одразу велику кількість. Тому емпатія – це теж м’яз, якому теж потрібен відпочинок.
Травматизація
Травма – біопсихоціальний досвід, який починається в тілі людини і його потрібно осмислити. Не потрібно недооцінювати силу впливу маленьких моментів на психологічний стан журналіста. Дозвольте собі розслаблятися та відволікатися на щось миле та веселе.
Причини травматизації можуть бути різні: поранення, чиясь смерть, сексуальне насильство (або погроза) тощо. Також у журналіста може бути моральна травма, коли просять робити завдання, яке суперечить його/її моральним цінностям.
Тоді тіло переходить в аварійний режим, щоб убезпечити нас (це класичне тріо: боротьба, втеча, завмирання)
Травма може бути індивідуальна та суспільна. Події можуть впливати як масштабним способом (вибух машини, ракети тощо) або меншим (передивлятися запис вибуху).
Утім, наслідки є, і так чи інакше це впливає на нас і на наш досвід.
Травма — це один із матеріалів, з яким ми працюємо. Ми повинні розуміти його властивості, як будь-який майстер.
Формування стійкості
Стійкість – це здатність пристосовуватися до «сили», яка на нас діє, а також розуміння особливостей цієї «сили».
За допомогою цієї риси, ми можемо черпати корисне з негативного досвіду та розширяти свій кругозір. Але варто зауважити, що ми маємо прийняти сьогоднішні речі такими, які вони є, і вміти адаптуватися до складних обставин, які змінюються в процесі.
ЗМІ мають вищі рівні стійкості, але є також ризики: «вбирання» чужих історій поверх власних; травматичні образи та свідчення через повторний вплив робочого процесу
Стійкість – це також довготривала адаптація до випробувань. Це стосується ситуації, коли ми торкаємося якогось внутрішнього ресурсу. І ресурс, про який ми думаємо – це здатність використовувати соціальну підтримку, зв’язки з іншими людьми.
Важливо зазначити, що для журналістів дуже важливо мати відчуття мети, місії.
Наше тіло та мозок отримують користь від відпочинку та часу для обробки інформації/прожитого за день (інші види стресу/труднощів/негараздів ускладнюють це).
Тому важливо працювати в команді і бути підтримкою одне одному, а також дбати про себе. Необхідно говорити про свої почуття, які виникають, наприклад, під час роботи – відчуття сорому, провини тощо.
Так, постійно говорити про погане – це не корисно. Проте знову ж таки, якщо ми не дозволимо собі можливості просто відмітити, що це відбувається, буде значно складніше дати цьому раду.
Також можна звернутися до кваліфікованого спеціаліста. Однак це не головне, і якщо людина не має бажання це робити – це її вибір. Утім, їй необхідно знайти певний механізм, як справлятися з психологічними труднощами.
Потрібно дбати про якісний сон, правильне харчування, фізичне здоров’я, спілкування з друзями та психологічну підтримку. Для якісного відпочинку від стресу рекомендовано: вимикати девайси, слухати улюблені подкасти, подивитись серіал чи фільм, поговорити з колегами, робити легкі фізичні вправи тощо.
