26 січня відбувся захід «Редколегія 2.0», де журналісти спільно з представниками влади обговорили стан медіаринку у воєнні часи, зокрема місце журналістики у великій битві, як діджиталізація змінює медіаринок, поговорили про старі та нові медіа, а також як здобути перемогу, не втративши журналістику.
Як непереможній країні стати країною Перемоги?
Можна зняти маску віртуальної реальності, можна вимкнути телевізор, заблокувати інтернет, але не можна вимкнути війну, яка відбувається в реальному житті. Завдання українських журналістів — описати війну так, аби їх почули не лише в Україні, а й в усьому світі.
Такими словами Андрій Шевченко, співзасновник Медіацентру Україна, розпочав свій виступ на “Редколегії 2.0” та поділився трьома спостереженнями з роботи Медіацентру:
- війну ми описуємо старими словами (приліт, тривога, блокпост, комендантська година, мобілізація, переселенці, волонтери, донати…), які набули для нас абсолютно нового значення та назавжди залишили по собі шрам великої війни;
- розподіл між реальним світом та медійним полем зник — тепер це одне ціле;
- робота медіа може мати глобальні наслідки: одне фото з Бучі може реально вплинути на рішення світової спільноти.
Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру та один з тих блогерів, хто створює та підтримує проукраїнський та проєвропейський настрій серед користувачів соціальних мереж, зазначає, що робити це не завжди легко та зауважує, що допомогли їм з цим і “опоненти”.
За вісім років війни в помірній фазі, ми, патріотичне середовище й медійники, не достукалися до більшості людей в Україні про те, що вже почалася війна за виживання нашої країни. І тільки жах 24-го лютого зробив зрозумілим для всіх те, що невелика частина суспільства розуміла всі ці вісім років, намагаючись достукатися до решти. Це зробили для нас вороги. Уже зараз відбувається побудова наступної, повоєнної України, однак все одно стоять достатньо складні задачі, як далі комунікувати цю війну, зокрема її наступний етап, який вже розпочався.
Загалом Євген Дикий доносить думку про те, що після успіху на Харківщині та Херсонщині значна частина людей повірила в те, що перемога України неминуча, незалежно від того будуть вони вносити свій вклад у неї чи ні, тобто з’явився, як підмічає Євген, “попкорновий настрій”, над яким зараз і потрібно працювати всім медійникам та блогерам.
Хочу звернути увагу медійної спільноти, саме професійні медійники: що ви зробили з поняттям “експертизи”? Наразі будь-хто, хто просто багато говорить на якусь тему, автоматично підхоплюється медіа і позиціонується як експерт у цій темі.
Євген Дикий наводить як приклад себе, адже, він вже неодноразово відповідав, що він не військовий експерт. Зауважує він і те, що ця проблема — суттєва, та була і в мирний час, однак вона залишилася й загострилася у військовий. «Всім потрібно серйозно звернути на неї увагу, особливо медійникам».
У свою чергу, Михайло Подоляк зауважив: «Ми — Україна, і коли закінчиться війна, ми будемо мати багато взаємних претензій в середині країни, і це правильно».
Також, радник голови Офісу Президента підкреслює, що навіть війна не змінила корупцію в Україні: «хоч і абсолютна більшість скаже, що корупція — це погано, однак досить об’ємна частина з них, буде апелювати тим, що вони мають отримати якусь “винагороду”, адже держава їх недооцінила й недоплатила, тому вони візьмуть самі».
Я росіянам просто постійно говорю, дивіться, чим раніше ви вийдете з війни, тим більше шансів, що ви зможете утримати свою державність. Однак людина, яка не вміє думати, завжди робить не правильні висновки: немає чим думати = не правильні висновки. Так, чим менше розуму, тим висновки стають більш агресивними, і нажаль Росія робить з цієї війни ще більш неправильні висновки, — сказав Михайло Подоляк та зазначив, що іншого фіналу, окрім перемоги України, немає.
Михайло Подоляк поділився і деякими деталями з початку повномасштабного вторгнення, коли, за його словами, він впевнився в тому, що Україна зможе перемогти
У мене була впевненість, адже це глибинна суть українства: чим сильніше тиснеш на нього, тим реакція буде більш жорсткою; а потім я побачив, як люди, які ще вагалися, були готові ефективно працювати. Ця впевненість була сформована в мене ще зранку, 24-го лютого.
Також, він дав відповідь на питання стосовно марафону «Єдині новини», так, радник голови ОП України з цього приводу зазначив, що марафон не є ідеальним, однак через відсутність достатньої кількості ефективних комунікаторів серед політичного класу, він є нормальним під час війни, уточнивши, що це буде погано після неї.
Чи зможемо ми після війни отримати ефективний медійний простір? Ні. Будуть відголоски марафону. Однак ми вже зараз, ідучи на марафон, пробуємо зробити інший інформаційний ландшафт, який поступово буде створений вами.
Медіа і Україна цифрова
Важливо, аби продовжували розвиватися всі медіа: і ті, що вже існують не одне десятиліття чи навіть століття; і ті, що тільки нещодавно з’явилися чи з’являються на світ зараз. Зазначаючи це, Михайло Федоров звертає увагу на колосально важливу роль медіа.
Наскільки важлива роль медіа ми побачили з вами за останні тижні, коли розслідування, які спонукають до змін в уряді, з’являються саме з класичних ЗМІ, а не Тік Току чи Інстаграму, однак інформація, яка лежить в основі цих аналітичних розслідувань, береться саме з цих та інших інструментів. Тому, я бачу, що кожна платформа важлива і подібні платформи будуть з’являтися, їх буде ще більше, але все-таки “традиційні медіа” будуть постійно, адже рівень експертності журналістів, аналітиків та роль глибини цих медіа буде ставити з кожним роком все більш цінна.
Вказує міністр цифрової трансформації України й на те, що всі медіа зараз намагаються адаптуватися під різні платформи: телеграм, інстаграм, ютуб. Робиться це для того, щоб ще ефективніше просувати свій контент до груп людей.
Для нас сьогодні новини — це поп-культура. Ми без медіа не можемо вже зараз існувати, оскільки, через війну кожен для себе створив “корзину” ЗМІ, якими користується, аби проглянути стрічку новин. Якщо раніше це робили певні сегменти людей, то зараз воно стало масовою культурою. Ми зараз в тренді, на піку розвитку медіа, як поп культури. У нас склалася система координат, яка є показовою для інших країн. Також українським медіа потрібно продовжувати працювати з монетизацією, придумувати якісь нові способи її застосування.
Війна, про яку говоримо ми. Війна, яка говорить через нас
Марк МакКіннон, кореспондент канадського видання The Clobe and mail, поділився думкою, що люди в світі, яких не стосується той чи інший конфлікт, з часом звикають та не звертають уваги на нього, як було на початку, коли новини про війну майже завжди були на перших сторінках видань. З цього приводу він додає, що на його думку люди в Канаді також мають зберігати увагу до України та того, що відбувається тут.
Одна така річ, яка відгукується в серцях моїх читачів, з якими мені вдається поспілкуватися, це бажання побачити як виглядає життя в таких місцях як Оріхів. Люди не знаються на військовій справі, однак вони хочуть побачити, що там відбувається загалом, з їжею й електрикою.
Марк МакКіннон додає, що в Україні продовжується війна, до якої вдається зберігати світову увагу краще, аніж у випадках з Афганістаном чи Чечнею; адже читачі розуміють, що цей конфлікт про цінності й він обов’язково матиме свої наслідки, особливо якби перемогу здобула росія. З цього приводу він звертається до впливових людей України:
Будь ласка, давайте нам можливість їздити туди, куди ми їздимо, аби висвітлювати все, щоб Україна якомога більше залишалася на перших шпальтах газет.
