Пані та панове,
Ми, українські журналісти, які підписали це звернення, вдячні Комітетові за відзначення нашої роботи з висвітлення російсько-української війни та протидії російській пропаганді. Ця нагорода є великою честю для тих із нас, хто чітко бачив різницю між поняттями «свобода слова» і «російська пропаганда» всі ці роки від 2014-го, коли Росія напала на Україну.
Водночас ця нагорода стала і поштовхом звернутися до вас у справі Волтера Дюранті. Цей журналіст, багаторічний очільник бюро NYT у Москві, здобув Пулітцера у 1932 році за серію маніпулятивних репортажів з Радянського Союзу. У цих репортажах він виправдовував існування концентраційних таборів, пояснював необхідність знищення ворогів радянської влади і обґрунтовував необхідність сталінського тоталітаризму. Пізніше Волтер Дюранті у своїх статтях підтримував радянську пропаганду і заперечував Голодомор в Україні, внаслідок якого було вбито голодом понад 6 мільйонів наших громадян.
Ми можемо дискутувати, з яких причин пан Дюранті саме так висвітлював жахливий тоталітарний режим Сталіна і всього СРСР. Але немає сумнівів, що ці його виправдальні репортажі, та ще й відзначені Пулітцерівською премією, серйозно вплинули на те, як США і решта світу сприйняли радянську диктатуру. І саме ці репортажі допомогли утвердити Сталіна в очах міжнародної спільноти як «мудрого» політика, а не кровожерливого тирана і напарника Гітлера у розв‘язанні Другої світової.
У 2003 році Комітет детально розглядав аналогічне звернення і вирішив залишити своє рішення без змін. Водночас звертаємо вашу увагу на те, що нинішня війна Росії з Україною є наслідком некритичного ставлення Західного світу до російської традиції тоталітаризму. І робота пана Дюранті дуже посприяла в тому, щоб одягнути на цей жахливий режим маску людяності і цивілізованості, яку часто сприймали за її справжнє обличчя. Не сумніваємося у стилістичній досконалості його текстів. Але, на нашу думку, навіть найбездоганніші репортажі не заслуговують на нагороду, якщо вони засновані на брехні, маніпуляціях та виправдовуванні масових убивств.
Шановний Комітет відзначив українських журналістів «за мужність, витривалість та відвагу у правдивому інформуванні…». Тепер ми звертаємося до вас із закликом також виявити мужність і визнати нагородження пана Дюранті помилкою та відкликати його відзнаку.
З повагою,
Учасники об’єднання українських медіа, журналістів та громадських організацій Медіарух
