Роботу журналістів в зоні бойових дій, підготовку нових профільних спеціалістів в навчальних закладах, труднощі роботи медійного сектору в час війни українські медіексперти обговорили 28 вересня.
До обговорення долучилися: Юрій Макаров, журналіст, телеведучий, документаліст, письменник, головний редактор телебачення НСТУ, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, Сергій Даниленко, директор Інституту міжнародних відносин КНУ, голова правління “Фундації Суспільність”, Настя Станко, редакторка Громадського телебачення, Наталка Нагорна, спеціальна кореспондентка ТСН, Богдан Кутєпов, журналіст, Анастасія Шибіко, директорка «Вільного радіо», Сергій Стуканов, ведучий програм “Персональна справа”, “Україна. Сьогодення”, Олесь Доній, журналіст, голова Мистецького об’єднання “Остання Барикада”
Модерували подію Тарас Петрів (Фундація Суспільність) та Дмитро Тузов (Радіо НВ).
Розпочали обговорення зі змін, яких зазнала медійна спільнота з початком повномасштабного вторгнення, та які напряму впливають на вирішення питання, якого журналіста зараз потребують українські редакції.
Вперше телевізор втратив свою тотальну впливовість і певний репресивний стан інформаційного поля. Зараз перше місце – за інтернет-спільнотами, переважно йдеться про телеграм-канали.
Споживач відвикає від необхідності процедур верифікації. В цьому сенсі професійна спільнота має нести три важливі меседжі:
- повідомлення без автора не існує;
- закамуфльоване анонімне повідомлення є нерелевантним;
- далі ми можемо покладатися, залежно від наших симпатій, – сказав Юрій Макаров.
Ще одним актуальним питанням на сьогодні є професійна підготовка журналістів. Сергій Даниленко звернув увагу на поширення тренду зі здобуття для входження у професію фрагментарних знань і швидкого продукування спеціалістів:
Швидке продукування спеціалістів призведе до знищення професії журналіста. Нам потрібні люди, які не змагаються зі штучним інтелектом, а мислять, несуть суспільству цінності та можуть чітко розрізняти пропаганду та журналістику.
Важливо також розуміти, що центральні медіа поза контекстом – матеріали висвітлюють бойові дії чи соціальні питання, які цілком реально зробити з іншого міста – окреслила ще один виклик Анастасія Шибіко. Тому в регіональних медіа є запит від населення на висвітлення важливих локальних проблем.
Експерти відзначили ряд специфічних рис, знань і навичок, якими повинен володіти журналіст в умовах війни. Насамперед йдеться про стресостійкість.
Зараз робота журналістів – часто про документування російських злочинів. Це постійні смерті, як військових, так і цивільних. Іноді ми не встигаємо змонтувати репортаж про підрозділ, а вже хтось з героїв загинув, – зазначила Настя Станко.
Інші важлива риса – мультизадачність та вміння швидко реагувати на нові виклики і завдання.
У 2014 році у ТСН було 16 кореспондентів, які могли їздити на фронт і знімати. Зараз це 8-10 журналістів. В нас є велика необхідність в підготовці журналістів, які зможуть нас замінити.
Журналісти на війні мають навантаження в десять разів більше, ніж колеги в редакції. Тож потрібно підготувати журналіста, який має прийняти матеріал на базі, бути обізнаним у воєнній тематиці та змонтувати сюжет. При цьому важливо враховувати, що на війні звичайні стандарти журналістики не працюють. Ми не можемо оперативно подавати інформацію, називати назви звільнених населених пунктів тощо, – слова Наталки Нагорної.
Богдан Кутєпов звернув увагу на важливість верифікування інформації журналістами, а Сергій Стуканов – на універсальність:
Журналісти повинні вміти аналітично пояснити події в різних царинах. Їхні матеріали мають бути простими, але із залученням спеціалістів та представників влади.
