У сучасному світі відносини свободи слова та пропаганди стали значно складнішими. Пропаганда, дезінформація та зловмисні інформаційні операції часто використовують свободу слова проти неї самої. Вони використовують демократію для того, аби повалити демократію. Саме такою є стратегія кремлівської пропаганди в Україні та в багатьох інших країнах світу.
Сьогодні загрозою свободі слова є не тільки пряма цензура чи прямі репресії. Цією загрозою є також імітація свободи слова. У цій імітації інформація використовується не як засіб встановити істину та підтримувати суспільну дискусію, а як засіб свідомого та системного нанесення шкоди індивідам, спільнотам чи державам.
Пропаганда та зловмисні інформаційні впливи завжди були початком чогось значно гіршого. Геноцид та великі злочини починаються в головах – спочатку кількох людей, а потім мільйонів. Тому так важливо давати пропаганді відсіч.
Ми також маємо розуміти сьогоднішні виклики. Якщо раніше демократичні країни могли знаходити слабкості авторитарних режимів для поширення цінностей людської гідності, прав і свобод, то сьогодні все навпаки: авторитарні режими навчилися знаходити слабкості демократій та підривати їх зсередини. Вони паразитують на цінностях демократії, аби ці демократії знищити. Тому демократії мають ставати сильнішими і рішучішими. Вони мають усвідомити, що вони – під загрозою.
В Україні давно є розуміння, що свободу треба не тільки підтримувати, а й захищати. Тому українські експерти давно говорять про необхідність знаходити баланс між свободою та безпекою. Якщо демократії не будуть у безпеці, не буде ніякої свободи. Якщо Україна не захистить свій суверенітет перед атакою російського авторитаризму, у нас не буде ніяких прав людини.
Саме тому ми вважаємо, що робота каналів, афілійованих з Медведчуком, в Україні – це не питання свободи слова, а питання безпеки. Навіть не через те, що вони говорять, а через те, з ким вони пов’язані і звідки вони фінансуються. Не можуть у країні, яка стала жертвою зовнішньої агресії, працювати інформаційні ресурси, які фінансово пов’язані з державою-агресором чи з людьми, які мають близькі стосунки з головним винуватцем нинішньої війни – російським президентом. На кожній хвилині їхнього мовлення – кров українців.
Тому ми підтримуємо рішення РНБО та Президента України про накладення санкцій на осіб, пов’язаних з діяльністю цих телеканалів. Але ми усвідомлюємо, що це лише перший крок. Захищати демократію треба, і треба це робити демократично та в межах принципів верховенства права. Саме тому Україна потребує оновлення медійного законодавства і забезпечення регулятора (разом із запорукою його компетентності і незалежності) належним інструментарієм реагування на порушення і прояви використання медіа для інформаційних спецоперацій .
Ситуація в Україні в багатьох аспектах є унікальною. Саме у нас народжуються деякі виклики, які потім з’являються в інших країнах. Сьогодні в західному світі дискусія змістилася в бік технологій. Мовляв, в поширенні пропаганди, поляризації, хейтерства винні алгоритми великих технологічних компаній. Але це зміщення дискусії в хибну сторону. За алгоритмами завжди стоять люди, а часом і держави. За технологіями завжди стоїть політика. Тому проблема дезінформації і пропаганди сьогодні – це в першу чергу проблема політична, і тільки потім – технологічна. Спираючись на свій досвід, Україна має шанс впливати на глобальні дискусії з інформаційних питань – передусім через усвідомлення нами безпекових та політичних вимірів сучасних інформаційних трендів.
Інтерньюз-Україна
Центр демократії та верховенства права
Інститут масової інформації
«Фундація Суспільність»
Інститут розвитку регіональної преси
Детектор медіа
