У Києві 25-26 серпня проходить щорічна конференція «Воєнні медіавиклики-2023». Розповідаємо, яким був перший день.
Захід розпочався із вітального слова. До учасників звернулися Крiстофер Етвуд, голова групи радників Фундації Суспільність, Марджорі Роуз, віце-президентка Internews, і Тарас Шевченко, заступник міністра культури та інформаційної політики. Усі вони зазначили, наскільки важлива робота журналістів у воєнний час, адже вона допомагає світові бачити правду.
«Нам потрібно створювати інституції, які будуть працювати на солідарність між людьми. Зараз українці знають про важливість солідарності краще за всіх. Кожен українець працює на перемогу, цілий світ бачить це — і саме тому цілий світ хоче допомагати і працювати на перемогу України», — зазначив Крiстофер Етвуд.
На конференції було багато молодих журналістів, зокрема медіаінтернів Воєнного Хабу медіа мобільності. Саме до них звернулася Марджорі Роуз, адже на її думку за ними — майбутнє української журналістики.
«Ми переконані, що підтримка молодих журналістів має вирішальне значення для розвитку інформаційного середовища», — сказала Марджорі Роуз.
Усі ми на собі відчули, що війна — це час змін, що відбуваються в усіх сферах життя. Багато що змінилося й у медійній галузі. Перед журналістами постало багато нових перешкод.
«Воєнні виклики – це баланс свободи і відповідальності. У воєнний час може бути цензура, але вона не піде на користь державі. Тому нам треба продовжувати шукати і підтримувати цей баланс», — наголосив Тарас Шевченко.
Також він зазначив, що Україна протягом останніх півтора року дуже часто з’являється в закордонних медіа, тому журналістам варто знати, що показувати і як, аби донести іноземцям те, що насправді відбувається в нашій країні.
Темою першою панелі стала «Медіа, сучасні комунікації та професія – погляд журналістів, які воюють у лавах ЗСУ». Своїми досвідами в її межах ділилися чинні військовослужбовці ЗСУ, які раніше працювали журналістами: Зураб Аласанія, медіаменеджер, перший голова правління Суспільного мовлення, Вахтанг Кіпіані, журналіст, публіцист, історик, головний редактор сайту «Історична правда», та Андрій Андрушків, ведучий програми «Світло». Вони обговорювали роль медіа під час війни, цензуру та зміни, які чекають на українську журналістику після війни.
«Ми потрапили в пастку. Ми не могли не ідеалізувати перемогу. Ми раділи кожній малій перемозі — і ми вимагали й очікували від воїнів нові. Тепер маємо пояснити — завтра ми всі не виграємо, це надовго. Жодну спільноту не можливо тримати на емоціях», — зазначив Зураб Аласанія.
«На мій погляд, проблема журналістів полягала в тому, що вони до великої війни недостатньо підсвічували досвід військових. А зараз, за ці півтора року, журналісти виростили «демонів», які говорять все про все. Ці демони забруднили мізки людей. Редактори і журналісти мають знаходити більш фахового спікера, а не більш розкрученого», — поділився думкою Вахтанг Кіпіані.
«Для мене роль медіа — давати чіткішу і глибшу картинку того, що дають соціальні мережі. Реальність відрізняється від ТікТоку. Не можна довго літати на привиді Києві і їздити на Псі Патроні. Завдання журналістів — шукати військовослужбовців і глибше відкривати їх: хто цей піхотинець, цей артилерист, цей військовий медик. Зробіть так, щоб люди в місті, області, країні знали героїв — знали на імʼя, знали їхні історії», — звернувся до аудиторії Андрій Андрушків.
Друга панель продовжила тему війни, але розкрила інший її аспект — медійні стратегії. Під час дискусії обговорювали комунікацію між державою та медіа, медіаграмотність, питання контролю за російськими фейками та функціонування Закону «Про медіа». Своїми баченнями з учасниками поділилися Микита Потураєв, голова комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики, Олександр Богуцький, СЕО Starlight Media, Олександр Бурмагін, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, та Євгенія Кравчук, заступниця голови парламентської фракції «Слуга народу», голова підкомітету з питань інформаційної політики.
«Не все можна вирішити на рівні державних обмежень, але можна вирішити на рівні користувачів. Так само, як треба мити руки після туалету чи перед їжею, так само і не треба користуватись анонімними телеграм-каналами. Це не про закон, а про виховання», — зазначив Микита Потураєв.
«У Законі “Про медіа” ми зробили важливу річ — зайшли в онлайн-вимір. Тому тепер для онлайн-медіа існує така сама регуляція, як і для інших ЗМІ. Щодо платформ — Телеграм, ТікТок — у Законі “Про медіа” дуже лайтове регулювання цих речей, але воно буде і буде робитися на базі міжнародних договорів», — наголосив Олександр Бурмагін.
«Треба, щоб імена російських пропагандистів не були рукостискаємі, щоб вони не цитувалися. На жаль, міжнародні журналісти мають дивну позицію: деякі досі не згодні з санкціями, накладеними на російські медіа. Мають звучати голоси українських журналістів», — сказала Євгенія Кравчук.
«Інколи нашу державу треба не тільки хейтити, а й підтримувати. Треба усвідомити, що Україна це я і треба допомагати цій державі. Це шлях до перемоги», — підсумував Олександр Богуцький.
Говорити про боротьбу в інформаційному просторі як про ще один вимір російсько-української війни продовжили в межах третьої панелі «Як перемагати в інформаційному протиборстві: особливі виміри і завдання на завтра». Спікерами на ній були Наталя Лігачова, шеф-редакторка «Детектор медіа», Катерина Мясникова, виконавча директорка Національної асоціації мовників, Костянтин Квурт, голова правління Інтерньюз-Україна, та Ігор Розкладай, заступник директора ЦЕДЕМ.
«Чим українські медіа програють російським? Більшою впізнаваністю медійних облич, грішми на просування. Немає сенсу ставити собі зараз за мету впливати на російську аудиторію. Цей 1% відсоток адекватних росіян нічого не змінить. А от впливати на західну аудиторію — це дуже важливе завдання українських журналістів», — наголосила Наталя Лігачова.
Також вона, звертаючись до теми попереднього обговорення, поділилася своєю думкою щодо взаємодії держави, медіа та суспільства: «У нас мало конструктивної дискусії між державою та громадянами. Зазвичай відбувається так, що держава дає крінж, у якому іноді є певні позитивні речі, і громадянське суспільство та медіа відповідають. Я вважаю, що медіа має долучатися до обговорення проблем, до яких держава ще не дійшла. Тобто не лише реагувати, а задавати порядок денний. Потрібно говорити, які є проблеми переселенців, різних соціальних груп, що потрібно для відбудови, як досягти перемоги. Завдання медіа — не лише локально розповідати про громаду, а й артикулювати проблеми для держави».
«Що може перемогти танк? Інший танк. Проти держави має воювати держава. Покладати всю відповідальність за перемогу у війні на бізнес, громадянське суспільство, медіа — не дієво», — зазначив Костянтин Квурт.
«Щоб перевершити російські медіа, нам треба не наздоганяти їх, а зупинитися і подумати, на яких платформах ми можемо доносити інформацію. Зараз бачимо тренд на контент «живу життя» в соцмережах. Ми, як журналісти, маємо втиснутися в оцей контент між кавою та пекінесом і показати актуальні проблеми сьогодення», — сказала Катерина Мясникова.
«Медіа стали залежними від соцмереж. Навіть якщо ми заборонимо Телеграм, то це не дає 100% гарантії, що люди не будуть там сидіти. Треба навчати з найменшого віку, як поводити себе у віртуальному світі», — зазначив Ігор Розкладай.
Від насичених та активних дискусій переходимо до святкової частини. Уже за традицією під час конференції Воєнні медіавиклики-2023 відбулося вручення відзнаки за поступ у професії «Прорив!». Цього року її лауреатом став Олександр Матюшенко, журналіст миколаївського ТРК «МАРТ», випускник 19-її сесії Хабу медіа мобільності.
«Усім нам хочу побажати триматися й завжди памʼятати, завдяки кому в нас є можливість працювати. І обов’язково пам’ятати людей нашої професії, які віддали своє життя в імʼя журналістики», — сказав у своїй номінаційній промові Олександр.
Спеціальною відзнакою за Особливий внесок у розвиток журналістики в час війни було нагороджено редакцію радіо «Культура». Її вручили Ірині Славінській, продюсерці радіо.
«Ставити питання і шукати відповіді — не вроджений навик. Медіа дозволяє це прокачати — навчитись ставити питання. Це можливість знаходити туманності в самоочевидних речах. Медіа — це обовʼязок працювати з невизначеністю», — зазначила у своїй номінаційній промові Ірина.
Повернення до панель розпочалося з дискусії на тему «Феномен суспільного мовлення в Україні. Марафон триває». У її межах обговорювали, чим зараз живе суспільний мовник, як він реформувався, що зараз відбувається з його фінансуванням і як на Суспільне вплинув телемарафон. Своїми думками ділилися Микола Чернотицький, голова правління Суспільного мовлення, Світлана Остапа, голова наглядової ради Суспільного мовлення, Христина Гаврилюк, головна редакторка новин Суспільного мовлення, Вадим Міський, секретар Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, та Ольга Червакова, директорка Департаменту взаємодії з органами державної влади на Суспільному.
«Реформа відбувалася, але вона не завершена. Коли починаєш будувати будинок, маєш його оздобити, обставити, відремонтувати. Це нескінченна історія. Але можу сказати, що Суспільне уже сталося», — сказала Світлана Остапа.
«Люди приходять на марафон за інформацією. Ми відповідаємо за свій слот — працюємо по стандартам журналістики. Наша задача — максимально надати мешканцям інформацію для прийняття рішення. На початку війни це було, в тому числі, й питання виживання», — наголосив Микола Чернотицький.
«Робота Міністерства за Ткаченка — це була спроба відформатувати потік інформації. Раджу молодим журналістам досліджувати історію та не брати в команду людей, що колись пропускали російські наративи. За часів Ткаченка це допускалось», — зазначив Вадим Міський.
«Реформа ще триває, ми ще не те медіа, яким хочемо бути. У нас є потенціал й амбіції. Війна дала суспільству зрозуміти, навіщо суспільний мовник у країні. Але це не наша стеля і ми продовжуємо розвиватися», — поділилася Христина Гаврилюк.
«Суспільне – це єдина корпорація, яка залежить від державного фінансування. Влада намагалася дискредитувати Суспільне, щоби робити недофінансування. Проте не вийшло, бо ми люди з принципами», — наголосила Ольга Червакова.
Останньою, але не за важливістю, темою для обговорення в перший день конференції стала «Етичні виклики роботи журналіста в «гарячих» умовах: як не втратити довіру?». На цій панелі порушили питання про те, як показувати світу правду і одночасно не підігрувати ворогу, як спілкуватися з людьми, що пережили травм та як не нашкодити своїм матеріалом аудиторії. Порадами і практичними кейсами ділилися Тетяна Лєбєдєва, почесна голова Національної асоціації медіа, членкиня Комісії з журналістської етики, Анна Калюжна, журналістка Bihus.info, Марина Сингаївська, заступниця генерального директора інформаційного агентства «Укрінформ, членкиня Незалежної медійної ради, та Роксолана Бичай, журналістка «Радіо Свобода».
«Війна, як лакмусовий папірець, висвітлила значення та вагу правдивої інформації і небезпеку неправдивої, клікбейтної. Якщо раніше від правдивості інформації залежало розуміння реалій, то тепер від цього залежить життя, ментальне здоровʼя і життєво важливий вибір: їхати чи не їхати, евакуюватись чи ні. Зараз ціна перевірено якісної інформації зросла до небес», — наголосила Тетяна Лєбєдєва.
«При висвітленні війни головне — не нашкодити. Тут наші близькі, і ми за ці життя відповідаємо. Не можна не розслідувати корупцію під час війни. Реакція влади зараз трішки швидша, ніж до повномасштабного вторгнення, але саме до корупції, яку викривають журналісти. Владі треба повертати довіру», — зазначила Анна Калюжна.
«Ми не цитуємо бездумно іноземні медіа. Ми аналізуємо, пишемо запити і тоді подаємо інформацію. Наше завдання не хайпанути, а подати інформацію так, щоб нікому не нашкодити. Ти відповідальний за те, що ти транслюєш», — вказала Марина Сингаївська.
«Стандарти під час війни відіграють велику роль, ти маєш перевірити кожне слово. На журналістах лежить відповідальність фільтрувати навіть те, що говорять офіційні джерела», — сказала Роксолана Бичай.
Попереду на нас чекає ще більше важливих та насичених обговорень, цікавих думок та важливих висновків. Чекаємо на другий день конференції «Воєнні медіавиклики-2023»!
Текст підготувала Анастасія Єрьоменко
