«Ми розуміємо, що якщо станеться окупація ми не будемо радіо Полтавщини, а залишимось радіо Донеччини. Будемо з людьми до кінця, адже це важливо», – закінчила Анастасія.
Наступною гостею конференції була Олеся Вакуленко, ведуча міжрегіонального проєкту «Суспільне. Спротив» і «Кримського питання» на місцевих каналах Суспільного, яка говорила про Крим.
Спікерка наголосила на тому, що не зважаючи на те, що наразі це окупована територія і немає можливості робити ефіри на цих територіях, це не завадить писати про Крим. «Робити репортажі про Крим можна не перебуваючи на цих територіях. У наш час є можливість отримати інформацію якщо знаєш де шукати».
«Тема Криму — це робота і всередені і ззовні. Важливо нагадувати українцям, що Крим — це Україна. Важливо нагадувати закордоном, що Крим — це Україна, а також нагадувати тим, хто в Криму, що ми про них пам‘ятаємо».
Тему боротьби з викликами в роботі з індустріальними гігантами порушив Ігор Розкладай, заступник директора ЦЕДЕМ.
«Зараз російська дезінформація йде хвилями. Остання розпочалася два тижні тому і в кількох площинах: звичайна деза, заклик подивитися якесь відео, що насправді є фішингом».
Також Ігор Розкладай дав декілька порад щодо правильного користування деякими платформами: «Я розумію, що люди не видалять Телеграм, тому моя порада така: дивіться, на що ви підписуйтесь і не реагуйте на різного роду провокації. Але комунікувати там я би не радив».
Про стереотипи та розвиток в турбулентних умовах говорила Ольга Круглій, керівниця комунікаційного відділу онлайн видання «Свідомі».
«Стереотипи і турбулентні умови — це хороша характеристика роботи нашого видання». Розвиток часто відбувається не швидко, але головне, що постійно: «Ми з інстаграм-сторінки, яка давала 5 новин на день, перетворилися на повноцінне медіа, яке на початку повномасштабної війни працювало майже цілодобово.
Довгий час нас сприймали як молодіжний паблік для молоді, але ми росли, росла наша авдиторія і якість матеріалів, тому ми не хотіли, щоб нас так сприймали. Нам треба було вдвічі голосніше кричати, що ми не паблік, що ми медіа, аби до нас ставилися серйозно».
Ольга Круглій зауважила, що авдиторія повинна бути здоровою. «Справжні медіа не будуть писати “бавовна”, давати інформацію швидше, ніж це дали офіційні джерела, будуть дотримуватися етичних стандартів.
У нас є наглядач – наша авдиторія, яка зараз стала дуже вимогливою. Ми хочемо бути з ними близькими, тому вони дозволяють собі бути з нами різкими, вказувати на помилки, які ми готові виправляти», – наголосила Ольга.
«Треба бути дуже відчайдушним і розуміти, що журналістика – це складно, тут треба неймовірно багато працювати, йти на компроміс із своїм бажанням», – підсумувала спікерка.
Заключна дискусійна панель у рамках #Воєннімедіавиклики2023 – Нові комунікаційні інструменти воєнного часу. Своїми думками ділилася Інга Вишневська, керівниця проєкту WeAreUkraine.info, співзасновця CSO Resilient Ukraine (One Philosophy).
У зв’язку з війною може здаватися, що викликів, які постають перед журналістами стало більше, проте спікерка стверджує:
«Викликів не стало більше. Просто це стало більш помітно на фоні повномасштабного вторгнення, адже тепер це стосується більшої кількості людей.
«Коли ми переможемо — дезінформація не зникне.
Україна має просувати свої наративи прямо зараз», – підсумувала Інга.
Чому журналістам варто страхуватися під час відрядження в особливі регіони пояснювала спікерка Олена Сіваш, директорка Souspilnist Academy.
«Наша мета підтримати журналістів в той час, коли зі страхуванням були проблеми», – наголосила вона.
Тему психологічної стійкості журналістів і медійних команд порушував Андрій Сидоренко, керівник проєкту Хаб стійкості та програми Mental Support for Media разом з Анастасією Ніжнік.
Андрій Сидоренко акцентував на важливості та складності журналістської професії. «Журналісти дають людям можливість долати безпорадність і повертати відчуття контролю за рахунок доступу до інформації. Журналісти супроводжують героїв, які пережили страшні події, у розповіді цих історій, опрацьовувати травматичний досвід, допомагають створювати інформаційні пам’ятки цих людей. Журналісти допомагають фіксувати воєнні злочини. І понад 90 відсотків журналістів мають високі показники вигорання або депресії, 38 відсотків переживають болісні відчуття, коли згадують травматичну подію, з якою вони стикалися».
«Журналіст зараз знаходиться в трикутнику: має дбати про своє психологічне здоров’я, читачів і героїв, в яких він бере інтерв’ю», – наголосив Андрій.
Анастасія Ніжнік зосередила увагу на внутрішньому стані людини та давала багато порад щодо збереження свого психологічного здоров’я: «Я б дуже хотіла, щоб ми не патологізували стани. Сльози — це не погано, це нормально, треба дати їм вийти. Це один з варіантів проживання емоції.
Ми не можемо витримувати стільки подій одночасно, тому інколи нам треба вимикатися.
Щоб не відбувалося з вами, це є нормально в тих умовах, в яких ми знаходимося. Але якщо з вами відбувається щось незрозуміле довгий час, а це понад 2 тижні, то тоді це дзвіночок, що треба піти до фахівця.
Кажіть вашому оточенню про те, що вам потрібна підтримка. Важливо не бути сам на сам з проблемою і не соромитися просити про допомогу».
«Дуже важливо знати, що може допомогти покращити свій стан. Бути собі другом — це правило номер 1», – підсумувала Анастасія останню практичну панель
#Воєннімедіавиклики2023!