Як зробити медіаграмотність стилем життя українців?

За моє перше наукове есе в Лондонській школі економіки я отримала низький бал, попри те, що на написання роботи витратила чимало часу й перечитала півсотні різних джерел. У коментарі до роботи професорка вказала, що в мене занадто дескриптивний підхід, тоді як вона хотіла би бачити більше аналізу й критичної оцінки прочитаної мною літератури.

Півтора роки лондонської академії, де за хороший бал від студентів вимагають в усьому сумніватися й давати свою оцінку з сильними аргументами, мали свої плоди. Одного вечора я піймала себе на думці, що з однаковою долею сумніву  читаю і статті від Financial Times, і дивлюся 15-секундний ролик у ТікТок. Мене іноді неприємно дивує маніпулятивний підбір аргументів шанованих колумністів NewYorkTimes,  так само як і подвійність стандарів Інстаграм-інфлуенсерів.

Цей здоровий скепсис до інформації зветься критичним мисленням – топ-навичка на ринку праці, як її назвали під час Всесвітнього економічного форуму. Уміння вислухати, прийняти думку, яка не збігається з твоєю, вчасно поставити правильні питання, швидко перевірити інформацію, скласти аргументи в чітку структуру і знайти нестандартні рішення – це те, що допомагає працівникам великих компаній рухатися вверх кар’єрними сходами і це те, завдяки чому фаундери маленьких стартапів перетворюються у «єдинорогів».

Варто зазначити, що критичне мислення не є тотожним рівню IQ. Якщо останнє – це скоріше константа, то перше – це навичка, яку можна прокачати в будь-якому віці.

Загальнонаціональний проєкт з медіаграмотності – це, іншими словами, і є державний проєкт з прокачки критичного мислення українців. Складність проєкту в тому, що він має охопити всі аудиторії, а це, з точки зору маркетингу, – провальна схема. Що ж тоді робити?

По-перше, реалістично подивитися на ситуацію, розставити пріоритети й визначити чітку й досяжну ціль. За даними дослідження «Детектор медіа» 2021 року,  майже половина українців не вважає проблеми дезінформації та маніпуляцій у ЗМІ актуальними, а чверть переконана, що медіа на них жодним чином не впливають. Вчити українців медіаграмотності, коли половина не розуміє, навіщо їм це, – сенсу не має.

Тому перш ніж ми перейдемо до зміни поведінки суспільства, ми маємо пояснити йому, чому маніпулятивний контент – це проблема, яка прямо стосується кожного і як медіаграмотність може покращити якість життя. Тут проєкту з медіаграмотності не обійтися без трьох китів успішного промоушену:

Позитив та зрозуміла комунікація

Навчати культури споживання медіа треба максимально завуальовано. Адже суспільство нині перебуває у сильній нервовій напрузі. На фоні постійного негативного інформаційного впливу українці відчувають потребу втекти – подалі від навали невтішних новин, важкого контенту та власних клопотів, часто пов’язаних з задоволенням базових потреб. Коли  інформації стає забагато, людина в якийсь момент відключає логічне мислення і запам’ятовує на рівні емоцій. Так, серед безлічі різноманітних меседжів вона до кінця дня забуде зміст більшості, але пам’ятатиме викликані деякими меседжами позитивні відчуття та асоціації.

Тому коли ми говоримо про важливість медіаграмотності, ми повинні перейти від протекціоністського підходу до акцентів на розширенні можливостей і позитивних історій.

Фокус-групи від NDI показали нам, що молодь перестала  активно робити пости на своїх сторінках у соцмережах, причина цього – страх запостити фейк і згоріти від сорому. Численні інформаційні кампанії, які роками застерігали людей від шерінгу в соцмережах, мали зворотній ефект. Користувачі, особливо молоді, тепер надають перевагу мовчанці.

Тому нині варто дозовано розповідати про небезпеки дезінформації, натомість – краще частіше наголошувати на перспективах, які відкриває високий рівень критичного мислення. Медіаграмотність – це краща якість життя. Критичне мислення – це успішне ведення бізнесу.  Медіаосвіта – це можливість розкрити творчий потенціал вашої дитини.  Медіаграмотна людина – це активний і відповідальний громадянин.

Важливо створити образ-символ проекту, який транслюватиме суспільству зрозумілі, меседжі й подаватиме медіаграмотність через теми, що дійсно хвилюють українців.

Cпівпраця з журналістами та медіа

Одним з важливих елементів, які прямо впливають на індекс медіаграмотності, є довіра до медіа. Що більше суспільство довіряє ЗМІ, то кращі показники його критичного мислення. Українці до медіа ставляться насторожено і подекуди навіть вороже. Приміром, попри те, що більше половини населення споживає контент з телебачення,  тільки 10%  цьому контенту довіряє.

Тому у втіленні національних ініціатив з медіаграмотності підтримка від медіа і їхні прояви соціальної відповідальності є надважливими. Показуючи аудиторії, що телеканали дбають про її добробут і розвиток, вони можуть перейти на вищий рівень довіри із суспільством і допомогти нам створити запит на якісний контент.

Медіаграмотність, трансформована в людські історії з успішним фіналом, представлена як розважальний контент з залученням лідерів думок та селебриті або навіть подана через експерименти з елементами саспенсу, –  може стати тією втечею українця від загального негативного інформаційного фону. Проєкт з медіаграмотності прагне залучити якомога більше креативних підходів до просування медіаосвіти та культури. І тут нам не обійтися без допомоги журналістів і бажання медіа організацій включатися в добру справу.

Розвиток медіаосвіти

У Фінляндії – країні, яка займає перше місце у світі з рівня критичного мислення громадян – поняття «медіаосвіта» використовується як синонім до «медіаграмотності». У будь-якому випадку, ці два визначення невідривні одне від одного.  Якщо у вас є якісна загальна освіта для початку, ви, швидше за все, матимете і високий рівень медіа- та інформаційної грамотності.

Вчити дитину критичному мисленню ніколи не зарано. Як кажуть фіни, перша лінія оборони від дезінформації – це вихователь у дитсадку. Одним з перших кроків нашого проєкту є створення книги для дітей віком 5-10 років. Це казка про дівчинку Ніту, яка завдяки своєму критичному мисленню розвінчує великий обман відомого ТікТокера.

Для учнів найкращий спосіб вивчення медіаграмотності – це максимальна їх залученість у процес створення медіа продукту. Покоління Z найкраще вчиться, доєднуючись до процесу створення. Молоді творці контенту на ТікТок часто самі додумуються до технік, на які дорослим знадобилися роки практики і досвіду. Тому в рамках національного проєкту з медіаграмотності планується запуск конкурсу «Репортер» для учнів середньої та старшої школи, мета якого – заохотити школярів створювати власні телесюжети, подкасти чи будь-які інші мультимедійні продукти, паралельно ознайомлюючись зі стандартами журналістики. Переможець конкурсу отримає змогу відвідати ньюзруми топових телеканалів України, долучитися до справжньої роботи журналіста в полі та показати свій матеріал у прямому ефірі.

Крім цього, в планах проєкту – клуби для дорослого населення у регіонах, покликані зробити медіаграмотність частиною дискусій про соціально-політичне життя міста чи села, а також навчальні модулі для журналістів з акцентом на використання штучного інтелекту для аналізу даних та ефективної перевірки фактів.

Тільки завдяки системному підходу і координації зусиль усіх стейкхолдерів медіаграмотність може стане стилем життя українців, а інформаційна гігієна – їхньою щоденною звичкою. Першим кроком до розвитку критичного мислення може бути навіть ваша  невпевненість у своїх компетентностях з медіаграмотності. Знаєте про ефект Даннінга-Крюгера? Некомпетентні люди здатні себе переоцінювати, а компетентні – навпаки. Тож якщо ви не вважаєте себе гуру критичного мислення – це уже добре, бо значить, що відкриті до вивчення нового і готові в усьому сумніватися. Сумнівайтесь і слідкуйте за новинами загальнонаціонального проєкту з медіаграмотності, щоб не пропустити нагоду прокачати і  своє критичне мислення.

Валерія Ковтун, менеджерка загальнонаціонального проєкту з медіаграмотності при МКІП, журналістка та продюсерка BBC Reel