17 листопада упродовж півтора години експерти у форматі онлайн дискутували, чи і як можна опиратися втручанню власників у редакційну політику медіа.
Експертну дискусію організувала “Фундація Суспільність” за сприяння “Інтерньюз-Україна”, “Детектора медіа” та Незалежної медійної ради. Метою заходу став експертний аналіз поточної практики залежності журналістів від втручання власників/інвесторів/акціонерів в редакційну політику медіа, пошук нових можливостей дотримання журналістських стандартів, обговорення особливостей розвитку політичного та медійного ринків в Україні.
До дискусії долучилися: Зураб Аласанія, голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України, Анна Бабінець, керівниця агенції журналістських розслідувань «Слідство-інфо», Лариса Івшина, головна редакторка газети «День», Наталія Лигачова, шеф-редакторка інтернет-видання «Детектор медіа», Богдан Кутєпов, журналіст Громадського телебачення, Дмитро Хоркін, генеральний продюсер Українського» радіо, Тетяна Трощинська, головна редакторка Громадського радіо, Наталія Гуменюк, співзасновниця проєкту «Лабораторії журналістики суспільного інтересу», менеджерка НСТУ, Марія Писаренко, спеціальна кореспондентка 5 каналу, Борис Давиденко, головний редактор LIGA.net.
Модераторами виступили Дмитро Тузов, ведучий «Радіо НВ», та Тарас Петрів, президент «Фундації Суспільність».
Читайте також: Рекомендація. Як журналісту зберегти репутацію, працюючи в залежних від власника медіа
Якнайперше у бліц-форматі відповідали на питання Дмитра Тузова, чи пройшла українська журналістика етап «кріпосного ладу», коли деякі працівники виконують роль «обслуговуючого персоналу» на партійних майданчиках, частина з яких транслює відверто проросійські позиції.
Експерти погодилися, що цей етап не пройдений. Наталія Лигачова відзначила, що відбулася своєрідна зміна поколінь – зараз більшість працівників центральних каналів у «добровільному рабстві», де окрім високих заробітних плат є великий ризик підкупу входженням у політику. Наталія Гуменюк додала, що можна по-різному оцінювати ситуацію, але факт партійної журналістики є.
«Зараз ми бачимо величезну кризу компетентності: з одного боку аудиторії, а з іншого – журналістів, якщо ми вважаємо їх журналістами. Також ми бачимо величезну етичну кризу. Цинізм стає своєрідним стандартом, і як тільки ти починаєш говорити про стандарти, одразу наштовхуєшся на маніпулятивний прийом поділу журналістів на сорти. Я дуже цього не люблю, бо йдеться не про сорти журналістів чи журналісток, а про те, що хтось є журналістом, а хтось журналістом не є. Тому для мене важливим викликом і важливим завданням є говорити з аудиторією, щоб хоч якась частина розуміла, що «дічь» – це не журналістика, а журналістика – це не «дічь», – зауважила Тетяна Трощинська.
Серед можливих варіантів подолання існуючої кризи у сфері журналістики, зокрема, значного впливу власників на редакційну політику медіа, Наталія Гуменюк висловила ідею посилення незалежних медіа, їхню ампліфікацію, коли, до прикладу, Суспільне посилює Громадське радіо, Громадське радіо посилює «Слідство.інфо», і таким чином ЗМІ, які працюють за стандартами, підсилюють свої позиції. А також – перегляд Національною радою редакційних статутів, їхнього дотримання та внесення змін.
«Ці редакційні статути, по-перше, потрібно переглянути і перевірити, хто їх дотримується. Ну не може бути такого, що є реально редакційні колективи на «Нашому» чи на «Інтері» – швидше за все це фікція. По-друге, у 2020 році ми маємо право вимагати типового набагато жорсткішого і серйознішого статуту. Бо теперішній статут – це домовленість, на яку погодилися олігархи у 2005 році», – зазначила Наталія Гуменюк.
Богдан Кутєпов одним зі способів, як протистояти олігархату, назвав створення власних медіа, а також публічне озвучення діяльності медіа та конкретних журналістів, які працюють не за стандартами.
«Ось ця фіксація має бути. Можливо, і зараз потрібно створити проєкт типу «Детектора брехні», щоб ми формували список пропагандистів та дезінформаторів, які працюють не журналістами. Не потрібно їх цькувати, але аби цей список був, і була змога побачити, що за людиною стоїть, – погодилася Наталія Лигачова. – По-друге, нам зараз дійсно дуже потрібен якийсь новий рух. Я вважаю, що це має бути реінкарнація медіаруху».
Окрім цього під час експертної дискусії йшлося про впровадження законодавчих змін, орієнтацію на ціннісні орієнтири та саморегуляцію.
Більше – дивіться у відео:
Цей захід став можливим за підтримки проєкту USAID «Медійна програма в Україні», що реалізується міжнародною організацією Internews, та за допомоги приватних благодійників.
