27-29 травня в Івано-Франківську відбулася Школа воєнного сторітелінгу від Souspilnist Academy і Фундації Суспільність.
Школа воєнного сторітелінгу – це три дні інтенсивного навчання і практики, 20 журналістів від сходу до заходу країни — з Харкова, Миколаєва, Запоріжжя, Дніпра, Одеси, Каховки, Кропивницького, Хмельницького, Києва, Тернополя, команда відомих та досвідчених тренерів.
День 1.
Суспільство без історій неможливе.
У перший день навчання Роман Горбик, викладач Седертернського університету (Швеція), медіадослідник, сценарист, розповідав основи воєнного сторітелінгу.
Тренер виділив універсальні принципи сторітелінгу:
- структура – ключова ознака історії. Історія має початок, середину і кінець;
- фабула – історія написана хронологічно;
- сюжет – те, яким чином ця історія побудована. Треба тримати інтригу, найцікавіше – на кінець.
У воєнному сторітелінгу війна – не центр оповіді. Центр оповіді – людські історії.
Про людські історії у час війни розповів Марк Лівін, видавець The Village Україна, спікер TEDx, автор подкасту та книг “Простими словами”, “Сторітелінг для очей, вух і серця”.
Війна – річ дуже афектна. Вона містить в собі велику кількість переживань. Розмова допомагає вийти із шокового стану.
Поради від Марка Лівіна, щоб допомогти людині розкрити свою історію,
- візьміть з собою одноразові серветки, якщо йдете брати інтерв’ю з людьми під час війни. Люди дуже часто плачуть, розповідаючи історії;
- другий важливий момент – емпатія. Журналіст повинен відчувати з людиною весь спектр її емоцій. Без емпатії дуже важко писати про досвід війни;
- третій момент – віддзеркалення. Коли ви спілкуєтесь з героєм, то допомагаєте йому розкрити щось в собі і розповісти це на велику аудиторію;
- останнє – подбайте , щоб людині було добре від вашого спілкування. Пригостіть кавою, принесіть невеликий подарунок.
Тетяна Трощинська, головна редакторка Громадського радіо, під час тренінгу говорила, як працювати з чутливими темами.
«Інтерв’ю на чутливі теми – розмови з людьми, які пережили травматичний досвід. Зараз це російські злочини: зґвалтування, катування, інші види насильства. Якщо ми не впевнені, що зможемо говорити з такими людьми, то краще передати роботу іншим.
Коли журналісти беруть чутливу тему, то повинні поставити собі питання: “Навіщо я це роблю?”. Наше завдання – сприяти покараності зла, а не просто розповісти історію».
Тетяна Трощинська відзначила: коли йдеться про чутливі теми, герой чи героїня матеріалу повинні дати усвідомлену згоду на розповідь і розповсюдження своєї історії. Найкраще – письмово. Також людина має право переглянути матеріал перед публікацією. Важливо у матеріалах використовувати правильну лексику.
Чутливі історії з війни – це емпатична підтримка розмови. Треба показати людині, що ви тут, з нею.
Такі інтерв’ю Тетяна Трощинська радить робити під запис. Також під час розмови варто пам’ятати, що запитання про емоційний стан погані. Також погані запитання: “Чому?”.
Ми не маємо давати оцінку діям людини, навіть позитивну. Не потрібно викликати у людини сльози. На інтерв’ю не треба думати, що ми психотерапевти.
Коли людина перебуває в гострій фазі травми, вона може сказати нам недостовірну інформацію: щось недорозказати, наприклад, або придумати подробиці, яких насправді не було. Тому не завжди треба розказувати історію за гарячими словами.
Треба бути готовими, що після розмови людина на другий день подзвонить і попросить не публікувати. А через тиждень подзвонить знову і скаже, щоб її історію опублікували”.
Також у перший день навчання учасники мали серію запитань-відповідей із журналісткою, фіналісткою Пулітцерівської премії Тетяною Козирєвою.
Команда Souspilnist Foundation розповідала про сторітелінг-проєкт «Герої Свободи» та дала практичне завдання учасникам – показати людську історію, яка викличе сильну емоцію — через текст, відео чи аудіо.
День 2.
У другий День Школи воєнного сторітелінгу про репортаж в умовах війни розповіла незалежна репортажистка Світлана Ославська.
Робота над репортажем складається з кількох етапів:
- підготовка (вибір теми, дослідження, контакти, попередній візит);
- робота «у полі»;
- текст / відео / аудіо (фокус на темі, мова, структура, редагування, перевірка фактів).
Коли йдеться про роботу “в полі, все може піти не за планом – і саме це визначить особливість репортажу. Удача відіграє важливу роль.
У навчаннях в рамках Souspilnist Academy ми ставимо фокус на поєднання теорії з практикою. Тому другий день навчання був більшою мірою практичним.
Два головні принципи роботи журналіста – вижити і не нашкодити.
Практичними інсайтами роботи журналіста в зоні проведення бойових дій і на щойно звільнених територіях поділилася медіаекспертка, засновниця медіацентру Схід Ольга Гужва.
Ведучий Радіо НВ Дмитро Тузов на прикладах власних матеріалів показав, як розповідати історії через інтерв’ю. А воєнна кореспондентка 5 каналу Євгенія Китаїва розповіла інсайти воєнного кореспондента.
Історію потрібно вміти передавати різними способами.
Як розповідати історії через відео й адаптовувати їх під різні платформи – у тренінгу від Влада Крилевського, продюсера відео для соцмереж («Радіо Свобода», AMO Media).
Якщо йдеться про кепшн-відео, то головним принципом їхнього створення є формула «Прикинь», яка відповідає на питання, про що ваше відео, і навіщо ваше відео.
Важливі моменти для створення якісних відео для соцмереж:
- фокусуватися на одній історії;
- у відео має бути оперативність або додана вартість;
- знати свою аудиторію;
- обирати формат, а не історію.
Ще один спосіб розповісти історію – через подкасти. Як це робити, навчала Надія Гульчук, CEO Urban Space Radio.
Аудіальні продукти працюють з підсвідомим, ви буквально в голосі у слухача. Звук має здатність самостійно розповідати історію, у вас є всі звуки світу, щоб спілкуватися з людиною. Наше вухо настільки чутливо чує, що здатне розрізняти температуру. Воно здатне теж, очевидно, розрізняти емоції, з якими ми говоримо до людей, з яким посилом ми говоримо до людей, і те, як саме ми говоримо до людей.
Говорити можна по-різному, незмінною повинна бути любов”.
День 3.
На завершення обговорили, як передавати емоції через фото з Владом Крилевським і як якісно просувати матеріали з Надією Гульчук.
Учасники презентували матеріали, створені під час навчання та отримали сертифікати про навчання.
У час повномасштабної війни росії проти України вміти оповідати – важливо. Вміти говорити з іншими так, щоб не нашкодити – потрібно.
Мені пощастило бути відібраною до 20 журналістів з усіх куточків України, аби вчитись у Школі воєнного сторітелінгу, яку організували Фундація Суспільність.
Мене навчили, як створювати толерантні матеріали, про які будуть говорити, які запам‘ятаються, які навчать і які підтримають. І не лише цьому.
Чи чогось навчилась? Час і матеріали покажуть. Тільки одне я знаю точно: люди, камон, у час війни ми не зупиняємось і далі вчимось, тримаємо стрій на усіх фронтах. Ми нація, яку ніколи не здолати, – поділилася враженнями Іванна Власюк, учасниця з Рівного, ITV Media Group.
Стежте за новинами на Фейсбук-сторінці та в інстаграмі «Фундації Суспільність», аби дізнаватися про нові заходи для медійників.
