19-20 серпня у Києві відбулася щорічна зустріч Асоціації медіаінтернів-учасників програми Хаб медіа мобільності та форум #MediaСhallenges2021.
Цього року дводенний Форум від “Фундації Суспільність” присвятили ювілею незалежності України. Головні дискусії провадилися довкола панелі “Новітні виклики / історії успіху / ефективні зміни: погляд медіаспільноти молодих”.
Форум зібрав понад 100 учасників, зокрема молодих журналістів, які проходять стажування у київських редакціях в межах 20 сесіїї Хабу медіа мобільності, 28 унікальних спікерів: медіаекспертів, політиків, представники міжнародних організацій, за два дні провели 8 дискусійних панелей, вручили дві спеціальні відзнаки, учасники презентували власні проєкти.
“Ми віримо, що саме молоді журналісти і молоде покоління виховає критичне мислення в української медіааудиторії та оздоровить медіасередовище.
Всі: і ви, й ми помітили, що Covid-19 спричинив зміни у всьому світі, й зокрема в медіа. Медіакомпанії втратили свою рекламу й почали отримувати менше грошей. Тепер, аби говорити про довгострокове існування, медіа все більше задумуються про те, як вибудовувати свої відносини з аудиторією і заохочувати аудиторію платити за контент. На основі цього виникає питання довіри. А кому ж люди довіряють: чи поважним брендам, чи це конкретні люди, чи конкретні журналісти. Друге питання: що ж ми вважаємо справжніми медіа?” – зауважила під час виступу на початку форуму Оксана Майдан , заступниця керівниці “Медійної програми в Україні”.
Ці та інші питання експерти розглядали під час панельних дискусій. Модераторами дискусій виступили: Тарас Петрів, президент “Фундації Суспільність”, Дмитро Тузов, ведучий “Радіо НВ”, Оксана Думська, ведуча програми “Утро” телеканалу “Настоящее время” (спільний проєкт “Радіо Свобода” та “Голосу Америки”).
Нав’язані ірреальності: Дезінформація VS Журналістика (критичне мислення, боротьба з агресивною пропагандою, медіаграмотність, спротив маніпуляційному неймінгу)
Кожного дня журналісти обробляють та отримують величезну кількість інформації, але не вся вона відповідає дійсності. Як запобігти розповсюдженню дезінформації, розвивати критичне мислення та спонукати аудиторію споживати якісний контент обговорювали Адріян Кармазин, директор Української служби Голосу Америки (2005-2015), Валерія Ковтун, менеджерка Національного проєкту з медіаграмотності, Дмитро Золотухін, експерт із питань інформаційних воєн Інституту постінформаційного суспільства.
Основною думкою стало те, що медіаграмотність – вміння взяти на себе відповідальність за контент, який журналіст/-ка поширює, розвивати критичне мислення та усвідомлювати вплив інформації на майбутнє суспільства. Чим нижчий рівень довіри до медіа в суспільстві, тим нижчий рівень медіаграмотності, тому цей напрямок украй важливо розвивати та боротися з пропагандою правильно.
«Не є ефективним протистояння фейкам, коли неправдиву інформацію спочатку повторюють, а потім – спростовують. Спрацьовує пам’ять, і наступного разу, почувши ту саму інформацію, але вже без спростування, ймовірність, що людина прийме її як правдиву, суттєво збільшиться», – зазначила Валерія Ковтун.
“Я вважаю, що кожен має виконувати свою роботу. Держава – суб’єкт, яка має в своїй структурі функцію пропаганди, нікуди від цього не подітися. Особисто я вважаю, що журналісти не мають ні з ким боротися, бо це не їхня робота. Обов`язок журналіста – розповсюджувати інформацію, якій довіряють”, – додав Дмитро Золотухін.
Якісна комунікація з аудиторією, яка є частиною розвитку медіаграмотності, допомагає всім сторонам: медіа, аудиторії й суспільству загалом.
“Якщо говорити про американський досвід, то дійсно: президентство Дональда Трампа змусило американські медіа переосмислити всю роль журналістики. Очевидно, що журналісти причетні до розвитку демократії, та саме ми формуємо суспільство, допомагаємо зрозуміти, що важливо, а що менш важливо. Багато журналістів перейшли від прихильників демократії до її борців. І це наш обов’язок як громадян і журналістів – підтримувати саме ті медіа, яким ми довіряємо. Так, наприклад, газеті “New York Тimes” вдалося утримати своїх читачів та підняти передплату”, – зауважив Адріян Кармазин.
Кримська медіаплатформа. Як будувати інформаційні мости
Кримське питання гостро стоїть в українському суспільстві. Тому важливо максимально всебічно й виважено висвітлювати тему, транслювати на аудиторію матеріали, які тримають у фокусі Крим український.
Тему Криму висвітлюють у роботі та обговорили під час форуму Наталя Гуменюк, керівниця Лабораторії суспільного інтересу, Алім Алієв, заступник директора Українського інституту, кримський татарин. Зокрема йшлося про саміт “Кримська платформа” та як писати історії з Криму.
Кримська платформа – дипломатична ініціатива держави, основною метою якої є популяризація ідеї “Крим – Україна” в суспільстві, проведення переговорів з іншими країнами, а також затвердження плану деокупації півостова.
“Можна всі ці меседжі та наративи щодо Криму запаковувати так, щоб казати: “Гайз, Крим – не тільки наш біль, але це і наша спільна справа”, тому ми намагаємося розповідати про Крим через кроссекторальність: берем питання прав людини, культури і медіа. Кримська платформа допомагає суб`єктивізувати Україну на міжнародному рівні. Та й персональні історії – надзвичайно важливі, якщо ми говоримо про окуповані території. Скільки б не говорили політики, громадські діячі, але найважливішим буде голос тих, хто живе там”, – зазначив Алім Алієв.
Наталія Гуменюк розповіла, що Лабораторія суспільного інтересу ставить за мету працює з тим, щоб люди не лишилися в своїх “бульбашках” щодо важливих питань. Тому виникла ідея надати людям, які займаються питанням Криму, можливість об`єднати зусилля. Разом із редакцією НВ створили видання “Як повернути Крим?” – тут зібрані матеріали винятково авторства кримчан з усіх медіа (від “Української правди” до “Крим.Реалії”).
“З точки зору журналістики – це такий дійсно унікальний досвід, коли у людей з`являється можливість розказати про Крим через майданчик, який надає можливість посилити голос один одного. У цьому, певно, є така синергія. Кримчан самих багато, вони здатні та спроможні ставити питання і приймати рішення, а тепер уявіть, що може бути, якщо ще й ми консолідуємося з ними. Тому ось цей момент виокремлення позитивної меншості, показує: дивіться, навіть їх достатньо для того, щоб вести цю тему та показувати, що ми можемо, якщо долучимося”, – поділилася Наталія Гуменюк.
Професія на марші: завдання для медіа в час трансформації
У час трансформації – за пандемії, появи все нових соцмереж, нових викликів, криз, зокрема довіри, стрімкого розвитку технологій – медійникам важливо розуміти нові завдання, знаходити нові способи подачі інформації та залишатися вірними принципам.
Про це під час панельної дискусії говорили: Андрій Куликов, голова правління “Громадського радіо”, Наталія Лигачова, шеф-редакторка “Детектора медіа”, Микита Потураєв, голова комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, Тетяна Якубович, журналістка та редакторка проєкту “Радіо Свободи” “Донбас.Реалії”.
“Сумлінні журналісти давно працюють як роботи із романів та оповідань Айзека Азімова. Ця людина винайшла три закони робототехніки. Перший з них: робот не може завдати шкоди людській істоті. Закон другий: робот не може виконувати накази людської істоти, які спрямовані на завдання шкоди іншій. І третє: робот має дбати про власну безпеку тією мірою, якою це не суперечить першому і другому закону. Потім, звісно, ці закони були доповнені ще одним правилом: робот не може завдати шкоди людству. Й ось це і є правило, за яким ми всі працюємо, і будемо надалі його дотримуватися. Безпека та зручність взаємовідносин, коли є люди, з якими можна зробити спільну справу, в якій буде вигода твоїй громаді чи спільноті, – це і є безпечне суспільство. Робота буває ризиковою, суспільство переходить кризи, але так є”, – поділився Андрій Куликов.
“Звичайно, що у світі багато чого змінюються, і соціальні мережі видаються колапсом цивілізації, але я, звісно, думаю, що людство переживало і не такі трагедії, і це переживе, соціалізується. Важливо, щоб люди поверталися до медіа, розуміючи, що там вони знайдуть якісну інформацію. Але з цим зараз проблеми. Отож, завдання медіа на сьогодні – повернення авторитету”, – Микита Потураєв.
При цьому варто зважати, що одним із основних викликів для українських медійників залишається робота в умовах війни у країні.
“Є виклики, для медіа, які зумовлені загальносвітовими тенденціями, а є речі, які підсилені саме в нас, саме тим, що ми працюємо в умовах війни”, – зазначила Тетяна Якубович.
Тож основне рішення – повертати та завойовувати довіру аудиторії.
“Мій меседж такий: в часи трансформації потрібно повертати довіру не лише до самих медіа, а й внутрішню довіру в корпорації, тобто поважати одне одного та поважати право на критику одне одного. А з іншого боку підтримувати, коли комусь треба вказати, що він маніпулятор”, – зазначила Наталія Лигачова.
Становлення системи суспільного мовлення в Україні. З чим ідемо в новий сезон? Досягнення, виклики і загрози
Суспільне мовлення в Україні почало своє становлення у 2014 році. Одним із головних викликів для Суспільного у 2021 році стало проведення прозорого конкурсу з обрання голови правління НСТУ. Наприкінці квітня наглядова рада обрала нового керівника – ним став уже колишній член правління НСТУ Микола Чернотицький; з 14 травня він замінив Зураба Аласанію, який керував упродовж 2014-2021 років.
Також цьогоріч відбулося перезавантаження більшої частини першого складу Наглядової ради Суспільного мовника.
Яких позитивних змін вдалося досягнути за ці роки, які виклики і загрози попереду обговорювали Світлана Остапа, голова Наглядової ради НСТУ, Микола Чорнотицький, голова правління НСТУ, Дар’я Карякіна, генеральна директорка проекту OUTLOOK, Вадим Міський, секретар Наглядової ради НСТУ.
«Перед нами багато викликів і перешкод, які нам постійно доводиться долати. Зокрема, останнім часом почали лунати пропозиції щодо змін до Закону про Суспільне, якими хочуть змінити формулу створення Наглядової ради НСТУ, щоб її призначав уряд. Це може знецінити реформу Суспільного, поставити під питання його незалежність», – зауважила Світлана Остапа.
Оскільки недостатнє фінансування є однією з форм намагання тиснути на Суспільне, розробили нову модель фінансування, яка передбачає створення спецфонду в держбюджеті, що наповнюватиметься за рахунок надходжень від податку, який уже існує – від плати за користування радіочастотним ресурсом, зауважив Вадим Міський.
Також під час панельної дискусії йшлося про нові напрямки Суспільного. Серед іншого – це створення документальних фільмів і запуск дитячого контенту.
“Ми вперше запускаєм дитячий контент, який буде розповсюджено на найпопулярніших платформах. Бюджет – до 20 млн гривень, і ми б хотіли нарощувати таке виробництво і стати повноцінним гравцем на ринку продакшену”, – поділився Микола Чернотицький.
“Також у рамках Суспільного мовника вже навіть створилась інституція, яка допомагає національним меншинам. Під час ревізії ми зрозуміли, що потрібно заповнювати проміжок між представниками національних меншим і українцями за національністю, і вирішили розробити титрування та показувати життя представлених на території нацменшин. Загалом у нас є можливість звернути увагу на ту групу людей, про яких зазвичай не згадують на приватних телеканалах”, – розповіла Дар`я Карякіна.
Успішні медіа / Комунікаційні практики / Інститути саморегуляції
Різні медіапроєкти мають власні системи роботи, однак важливим залишається дотримуватися журналістських стандартів і подавати аудиторії якісну інформацію. Які вони – успішні медіа, як працюють, і як інститути ссаморегуляції можуть сприяти розвитку медійного ринку – у платформі від Антоніни Черевко, голови Незалежної медійної ради, Тетяни Козирєвої, фіналістки Пулітцерівської премії 2021, проєкт FinCEN, Ярослава Друзюка, заступника директора The Village Україна, головного редактора Barout та Blackfild.
Йшлося зокрема про те, що побудова медіабізнесу – надзвичайно непередбачувана річ. Основна проблема – брак коштів, при чому одна справа, коли мова йде про великі залежні корпорації, що фінансуються приватними особами, а зовсім інша – невеличкі незалежні медіа: чи можливо їм вийти в плюс?
“Є культура довіри до медіа, але надзвичайна проблема полягає в тому, що медіа конкурують між собою, і це накладає свої відбитки на якість контенту і кількість переглядів”, – зазначила Тетяна Козирєва.
Робити завчасні прогнози щодо успішності того чи іншого медіа часто неможливо, адже вирахувати усі деталі буде складно. Однак успішні приклади є, серед яких – FinCEN.
Ярослав Друзюк також розповів, що проєкти, над якими він працює з командою, є незбитковими та навіть виходять в невеликий плюс по самоокупності. Він додав:
“Сьогодні я хотів розповісти, що медіа в Україні – складно, але потрібно продовжувати рухатися, і я відчуваю, що ми рухаємося маленькими кроками в правильну сторону. Такі зустрічі, як сьогоднішня, через комунікації з колегами, допомагають це зрозуміти”.
Робота Медійної ради в напрямку розвитку незалежних медіа – важлива.
“Медійна рада намагається дати людям складні відповіді на складні питання, чого в наш час не робить майже ніхто. Ще одна проблема нашого часу, до речі, – легкі відповіді на складні питання, а такого не буває, бо вони потребують довгого роз’яснення. І конфліктні ситуації, вони також нелегкі, і дуже рідко є чорно-білими”, – зауважила Антоніна Черевко.
Виклики для професії: погляд досвідчених. Що буде з журналістикою і журналістами в майбутньому?
Діджиталізація – одне з найчастіше вживаних слів у сучасному світі. Та як діджиталізація вплине на медіасферу, які ще виклики чекають, чого нам очікувати та як будемо працювати.
Це обговорили Ірина Славінська, продюсерка Радіо Культура, і Тетяна Кисельчук, членкиня правління, відповідальна за діджитал-платформу та інформаційне мовлення НСТУ.
Діджиталізація змінює медіа, однак у цьому процесі постає ще одне важливе питання – робота в команді.
“Перед нами всіма в майбутньому стоїть виклик працювати разом, виклик реалізовувати задачі і там, де не виходить реалізувати з першого разу, знаходити в собі сили та працювати з командою, знайти людину, яка щось підкаже та допоможе зрозуміти, що твоє, а що ні”, – зазначила Ірина Славінська.
“Якщо ти не думаєш так само, як я, це не означає, що ми не можемо разом працювати. Навпаки – потрібно навчитися усвідомлювати, що всі люди різні та хід їхніх думок кардинально різниться”, – додала Тетяна Кисельчук.
Успішні кейси та редакційні фейли: відверте обговорення невдач та успішних рішень у журналістській роботі
Троє випускників Хабу медіа мобільності під час цієї платформи поділилися власними успіхами та фейлами в роботі. Це Василь Арович, UGC Producer Суспільного, Анастасія Шибіко, директорка “Вільного Радіо” в Бахмуті на Донеччині, і Вікторія Пилипенко, авторка проєкту “Номади вдома” про туристичну Луганщину і Донеччину.
Чи варто лізти у всі “вікна можливостей”? Як не вигоріти у професії і бути успішним?
Останньою дискусійною платформою стало обговорення теми вигорання у журналістиці. За дослідженнями, кожна четверта людина у світі впродовж життя переживає проблеми психічного здоров’я. І журналістика є однією з професій, яка підвищує ризик виникнення психологічних труднощів.
Про власний досвід говорили: Євгеній Пилипчук, журналіст “Інтерфакс-Україна”, Вікторія Ковцун, репортерка “1+1”, Людмила Корнієвич, спецкор ICTV.
Важливий момент для успіху в журналістиці – шукати можливості, навіть коли здається, що нічого не вийде.
“Якщо ви дійсно хочете працювати в журналістиці, то стукайте в усі двері, допоки вам не відчинять. Знаєте, скільки разів я чула, що ніколи не буду журналісткою, чи взагалі свій голос чула, а обличчя чи взагалі бачила? Тож якщо вам дуже хочеться, стукайте, стукайте аж до того моменту, поки вам не відчинять”, – поділилася Вікторія Ковцун.
Інший важливий момент – все ж вміти зупинитися. Вигорання тією чи іншою мірою траплялося з усіма журналістами, і при цьому важливо дослухатися до своїх прагнень, робити перерву, коли це потрібно.
“Не сприймайте відпочинок як якусь зупинку у розвитку, тому що коли ти відпочиваєш, ти все одно читаєш, спілкуєшся з людьми та дізнаєшся щось нове. Сприймайте відпочинок як той етап, коли ти просто набираєшся енергії та сил, щоб увійти в щось нове. Насправді, щоб добре працювати, треба добре відпочивати”, – порадила Людмила Корнієвич.
Також під час форуму “Медіавиклики-2021” вручили дві спеціальні відзнаки.
Лауреаткою спеціальної відзнаки за особливий внесок в розвінчування агресивних наративів стала Яніна Соколова, журналістка, ведуча, громадська діячка, яка наголосила:
“Ви – наше майбутнє, і ми часто говоримо в редакціях про те, хто буде після нас, – звернулася до учасників форуму журналістка. – Насправді дуже мало людей в Україні, яких дійсно можна назвати журналістами, а більшість ЗМІ належать приватним власникам. Так склалося, що нам, журналістам, нема де працювати, аби відстоювати свою журналістську позицію, тобто бути вільними. Однак так сталося, що за допомогою наших глядачів, які з нами рахуються, нам дають можливість бути вільними. Це величезна свобода і честь працювати в таких умовах, в яких, на жаль, не можуть собі дозволити працювати багато хто. Пам`ятайте, що наша професія створена для того, щоб працювати для людей, а не на власника”.
Відзнаку за поступ у професії “Прорив!” отримав Віктор Дяченко, ведучий “Сніданку на Суспільному”, випускник Хабу медіа мобільності.
Завершилася щорічна зустріч Асоціації медіаінтернів-учасників програми Хаб медіа мобільності обранням нових очільників асоціації: президентом став Василь Арович, UGC Producer Суспільного, а його заступницями – Вікторія Ковцун, репортерка “1+1”, та Анастасія Шибіко, директорка “Вільного Радіо” на Донеччині.
Цей захід став можливим за підтримки проєкту USAID “Медійна програма в Україні”, що реалізується міжнародною організацією Internews, та за допомогою приватних благодійників.
Інформаційними партнерами виступили:beTV, Детектор Медіа, Fotoz, Національний пресклуб України.
