У часи війни перед медійниками постає багато викликів. Зокрема, як писати про російські звірства, воєнні злочини та геноцид.
30 серпня під час онлайн-обговорення медіаексперти звернули увагу на:
- виклики, які постали для медіа в час російсько-української війни на міжнародному, національному та регіональному рівнях;
- специфіку висвітлення чутливих тем, таких як російські звірства, воєнні злочини, геноцид;
- нові інструменти для кризового реагування та контентних рішень.
Спікерами стали: Євген Спірін, головний редактор видання «Бабель», Василь Бідун, журналіст «Слідства.інфо», Євгенія Моторевська, головна редакторка Громадського телебачення, Оксана Романюк, виконавча директорка ІМІ, Олеся Біда, журналістка Громадського телебачення, Анастасія Шибіко, директорка «Вільного радіо» у Бахмуті, Наталія Соколенко, ведуча Українського радіо та Ігор Розкладай, заступник директора ЦЕДЕМ, медіаюрист, член НМР.
Модерували захід Тарас Петрів, президент Фундації Суспільність, член НМР та Дмитро Тузов, ведучий радіо НВ, член НМР, експерт Фундації Суспільність.
Оксана Романюк умовно розділила виклики перед медійниками на внутрішні (це, зокрема, робота зі складними темами) та зовнішні (ускладнений або неможливий доступ до інформації, збільшення навантаження, зменшення кількості тем, конкуренція з соцмережами, зміна потреб аудиторії).
Експертка також зазначила, що українські журналісти повинні не боятися вказувати на недоліки іноземних медіа у висвітленні війни:
Ми маємо оперативно реагувати на те, що пишуть міжнародні медіа, не боятися їх критикувати, відстоювати свою позицію.
Євген Спірін розповів, що під час війни у редакції «Бабеля» дещо змінилися внутрішні правила роботи:
Ми не надаємо слово окупантам та з початку повномасштабного вторгнення у нас з’являються матеріали про вбивства, катування росіянами українців (з заблюреними обличчями). Такі матеріали порушують журналістські стандарти, та їхня мета – показати світові правду про росію – виправдана.
Війна стала темою №1 і для редакцій розслідувачів. Василь Бідун зауважив, що наразі «Слідство. інфо» займається ідентифікацією російських військових:
При цьому ми не блюримо обличчя російських фігурантів розслідувань. Це важливо для того, щоб не підігравати російській пропаганді, яка може назвати заблюрені фото фейком.
Анастасія Шибіко поділилася досвідом роботи «Вільного радіо» під час війни:
Серед нових умов нашої редакційної політики – всі матеріали переглядають редактори, неблюрені фото або відео журналісти зберігають окремими документами – як можливий доказ злочинів росіян у подальшому.
Редакції перебувають у постійному пошуку балансу щодо того, що можна публікувати під час війни і як. Зокрема це стосується фото загиблих, заголовків, тем.
Євгенія Моторевська відзначила, що попри дискусійність щодо окремих тем, у редакції Громадського виробили правило: інформацію про українські військові операції, втрати – не дають без офіційного підтвердження, хоч виникають труднощі з висвітленням подій в Україні.
Наталя Соколенко та Олеся Біда зауважили, що різні державні структури часто безпідставно створюють додаткові перепони у роботі журналістів. При цьому аудиторія починає шукати необхідну інформацію на неперевірених чи російських площадках.
Наостанок Ігор Розкладай звернув увагу на ще один виклик, пов’язаний із висвітленням чутливих тем: цензура соціальних мереж. Експерт порадив завжди оскаржувати кейси видалення чи приховування дописів про війну в Україні.
Експерти дійшли висновку, що медіа потрібно налагоджувати більш тісну комунікацію з офіційними органами, зокрема з Міноборони та ретельно документувати докази російських воєнних злочинів.
Організаторами заходу стала Фундація Суспільність за сприяння «Інтерньюз-Україна», «Детектора медіа» та Незалежної медійної ради.
