У рамках презентації “Національна ідентичність у боротьбі проти загарбників” кінорежисер, бандурист і лірник Олесь Санін поділився власними думками щодо культурних кодів, формування національної ідентичності та сучасних викликів для українців.
Думка Олеся Саніна щодо сприйняття української культури серед українців з початку повномасштабного вторгнення
“Для когось стало питання розмовляти українською мовою питанням безпеки. З іншого боку, бажання наслідувати українське в усьому. А є люди, які свідомо прийняли для себе це рішення”.
По моїм відчуттям, щоб після перемоги це не було втрачено й мало справді розвиток – кожен мистецький витвір має бути якісним. І надалі цим будуть пишатися, наслідувати.
“І коли постало питання вибору, то заздалегідь задумуєшся про не тільки своє майбутнє, а й своїх дітей – у якій школі вони навчатимуться, якою мовою розмовлятимуть тощо. Питання не в тому, у кого більше сила, а в кого є якість, справедливість і твоє майбутнє”.
Про формування та зміцнення національної ідентичності українців
“Зважаючи на історичний контекст, наша національна ідентичність зберігається у формі «проти» – заборона української мови, музики, кіно, одягу тощо – завжди був спротив. Тому зараз нам необхідно навчитися переформовувати із «проти» у «за». Тобто, чому треба бути «за» українську культуру без спротиву?
Для когось національна ідентичність буде складатися саме з вишивки, борщу, шароварів, сала й інших важливих складових надалі, проте вона набагато ширша та багатогранна. Навіть якщо ми візьмемо Україну рік назад і зараз, то всі події та зміни, які відбулися не тільки в державі й у свідомості українського народу, здавалися б раніше неможливими”.
Про успіхи України на «культурному фронті»
“Для будь-якої людини, і для воїна зокрема, стало очевидно, що треба розуміти, відчувати, за що ми воюємо, і ми розуміємо, що це не за територію та не за владу, а саме за цінності.
І тому, все що мало якусь ціннісну історію з якихось знань, з пам’яті, щось нового, що ти побачив – це для тебе стає цікаво.
Я би не сказав про великі успіхи. Вони більше зв’язані з допомогою Збройним Силам України, щоб вони розуміли, що в тилу їм є за що воювати. Це перш за все, а далі ми стикаємося з викликами, а не з успіхами. І на сьогодні є таке нове слово кенселізація – ми відміняємо речі, які раніше були значущі для імперської культури”.
І це на нас впливало – ми жили в такій культурній традиції росії. Ми зараз зрозуміли, що це все для нас агресивно, це все нас нищить, усе це надає якісь манівці для орієнтирів.
“Насправді перед нами зараз виклик – показати, що нація українців справді самобутня, самостійна, що вона обстоює свою свободу, а також ми маємо продемонструвати, що світові є, що від нас взяти”.
Наразі нам треба буде самим зрозуміти, що для нас є цінним, з чого може рости наша культура та допомагати це зберегти. Але ми маємо написати романи, які стануть не просто лауреатами Нобелівської премії, а світовими бестселерами. Нам треба зняти фільми, які потрясуть всіх своєю формою, щирістю, змістами, які будуть розповідати щось абсолютно окреме. Нам треба написати твори, натанцювати балетів – тобто, оце все зараз виклик, так що про успіхи казати складно.
“Увага, це не те саме, що успіх, але зараз величезний виклик у тому, щоб цю увагу, яка є до нас і до культури, зокрема, до народу, це не проґавити його, а використати для того, щоб захистити свою незалежність і своє прагнення волі – такий шанс випадає раз на тисячоліття. Але воно пізніше визначається в мистецьких творах, культурних надбаннях. Тож, ми повинні створити архітектурні та музичні шедеври – це все від нас чекають”.
Ми зараз мусимо зробити нашу культуру, мистецтво широко популярним та цікавим і те, що має перспективу майбутнього – тоді буде справжній успіх і перемога.
