Де пролягає межа між демократією і несвідомим розповсюдженням ворожих наративів, чи актуальні існуючі нині журналістські стандарти, як відстоювати свої професійні права, працюючи в олігархічному медіа, обговорювали під час експертної дискусії «Медіа і демократія: як зрозуміти треки і втриматися на віражах?».
Дискусію провадили: Марія Писаренко, журналістка 5 каналу, Арсен Цимбалюк, журналіст Україна 24, Олександр Омельчук, IT-creator, співзасновник групи каналів OMTV (UA), Адріан Кармазин, директор Української служби Голосу Америки (2005-2015).
Однією з основних проблемних ситуацій у практичній роботі журналістів і на сьогодні залишаються питання відносин преси та влади, збалансованого висвітлення війн, терактів, кампаній насилля фанатиками, захоплення влади екстремістами, а також спротив дезінформації та агресивній пропаганді.
На думку медіаекспертів, зокрема, важливо об’єктивно інформувати про події, однак терористам не можна давати маніпулювати аудиторією. Даючи висловитися терористам, журналісти ризикують поширювати ворожі наративи на велику аудиторію та допомагати знаходити все більше їхніх прихильників.
Звідси випливає питання про встановлення меж між особистими поглядами і неупередженим висвітленням подій. З поширенням соцмереж все частіше виникає етична дилема: що можна журналістам як лідерам думок публікувати на особистих сторінках, а що – ні.
Ми маємо відповідальність перед аудиторією, тому, зокрема, не можемо просувати свого улюбленця на виборах. Важливо подумати, що ми дозволяємо собі публікувати в соцмережах, аби не втратити довіру людей, – наголосив Адріан Кармазин.
Українським журналістам варто широко застосовувати всі інструменти фактчекінгу, – відзначив Олександр Омельчук.- І не переносити автоматично на свої шпальти ворожі наративи поширені в соціальних мережах.
Питання медіа і демократії в українських реаліях гостро стоїть також через те, що в Україні з початку незалежності «першу скрипку» ведуть саме комерційні мовники, зокрема телевізійні канали, які просувають часто-густо політичні інтереси інвесторів.
Політичний чинник найбільше проявляється там, де велика аудиторія, виборці. Попри те, що телебачення не дивиться креативний клас, телевізор досі багато чого вирішує, а канали приводять людей до влади, – відзначила Марія Писаренко.
Журналістка 5 каналу відзначила, що людям, які працюють у новинному форматі на телебаченні – дуже складно не погрузнути в самоцензурі або й підтримці партійних ідей інвестора, який платить зарплати. Вихід – декларація своїх професійних прав і обов’язків, справжня дієвість редакцйних статутів.
Журналістам не можна спотворювати реальність, а на телебаченні це дуже люблять робити. Тому важливо мати професійну совість і дотримуватися професійних стандартів. Треба боротися і казати, що у нас є посадові обов’язки, ми працюємо на аудиторію – це спосіб відстояти себе, – додала Марія Писаренко.
Однак Арсен Цимбалюк зауважив, що не всі журналісти виховані на професійних стандартах, тому в українському інформпросторі існує потреба зменшувати залежність на ринку від пропозицій олігархічних медіа і збільшувати впливовість незалежних редакцій.
На думку Олександра Омельчука, можливим рішенням є побудова незалежними журналістами власних медіапроектів, зокрема ютуб-каналів – у сучасних реаліях для цього достатньо телефона і мікрофона.
Подію організувала «Фундація Суспільність» за сприяння Національного прес-клубу та Незалежної медійної ради за підтримки Медійної програми в Україні.
